Колишній міністр з питань ЖКГ. Він знає про цю сферу все. Головним його пріоритетом на посту була реформа ЖКГ, яка "успішно" провалилася після його звільнення з посади. Народний депутат ВР 3-го, 5-го і 6-го скликань. Екс-глава Запорізької облдержадміністрації. Сьогодні він очолює всеукраїнську громадську організацію "Спілка власників житла України". ОЛЕКСІЙ КУЧЕРЕНКО.
Влащенко: Сьогодні у нас в гостях - відомий політик Олексій Кучеренко.
Здрастуйте, Олексію Юрійовичу. Ви говорите про те, що те, що зараз відбувається з тарифами – це атака монополій. А багато політиків говорять, що ви піаритесь на цій темі і використовуєте її як політичний інструмент.
Кучеренко: У мене немає мети принижувати нашого прем'єра. Подобається він нам чи не подобається – він є. Але рівно два роки тому з екрану телевізорів Яценюк переконував всю країну, що ціна українського газу - 70 дол. за тисячу кубів, і його повністю вистачає для населення і теплокомуненерго. Він же не розповідав в ході передвиборної кампанії, що ціна на газ буде 7200 грн, а потім - 9600, як будуть зростати тарифи на тепло і т. д. І вже треба вести мову про політичну відповідальність, про політичну корупцію. Це коли людям на виборах розповідається одне, а рівно через 2-3 місяці робиться інше. Ось тут повинна бути відповідальність. Ця політична корупція є у всьому світі, але тут головне - не в 10 разів брехати, а хоча б у півтора. Нам треба зараз перестати звинувачувати один одного в популізмі, тому що на кожне безглузде звинувачення молодих реформаторів я можу дати здачу. Я думаю, що зараз за закритими дверима, без преси треба провести професійну дискусію – що є ринкова ціна на газ, може бути ринкова ціна в умовах відсутності ринку. І взагалі, у нас країна з ринковою економікою? У нас не було ринкової економіки, і сьогодні її немає. У нас немає конкурентної економіки. Мої аргументи прості: якщо б була ринкова економіка, у нас не змогли б з'являтися за два-три роки капітали, мільярдні статки.
- У нас успішний бізнесмен той, хто присмоктався до бюджету.
- Абсолютно вірно. Або перекладав папірці, і 11 млрд кубів газу на перекладаві тепер вчить всю країну, що таке бізнес і як захищати бізнес. Я не хочу зайвих воєн – нам вистачає зовнішньої війни. Але для того щоб заспокоїти ситуацію, тут уряду доведеться публічно визнати, що вони пішли в непідготовлену тарифну атаку, що вони не здійснили необхідних дій і не розібралися з реальною собівартістю цього газу, вони не зробили аудит "Нафтогазу", не зробили аудит тарифоутворення всіх теплокомуненерго та водоканалів. Вони зараз хочуть робити аудит – після того, а не до того. Рік тому треба було робити аудит. І тоді б ця дискусія набула професійних форм. А зараз, наробивши купу помилок, наздоганяють ситуацію і намагаються перекласти на людей, які просто хочуть розібратися, що ми платимо. Японці сказали, що під час зустрічі з нашим президентом вони готові нам дати 1,5 млрд дол. кредиту. Але їхній прем'єр заявив, що вони виділять свої спеціальні фінансові інститути з контролю за витрачанням цих коштів, тому що вони не дуже довіряють українській владі, як вони витратять ці 1,5 млрд. А ми платимо щомісяця десятки млрд грн за тепло, за воду, газ, світло. Ми не вправі контролювати, куди дівають гроші наші місцеві органи влади?
- Через які механізми ми можемо це робити?
- Про цей механізм ми і ведемо дискусію. Саме з необхідністю створення такого механізму я зробив рік тому вояж по вищих ешелонах влади – отримав повний "відсіч", а тепер ми розуміємо найголовнішу проблему: орган, НКРЕ, який ці тарифи затвердив, - напівлегітимний, неконституційний. В. о. голови цього органу, Дмитро Вовк, дуже талановитий молодик – вибір і відповідальність президента. При всій повазі до Вовка, ця посада – не менеджерська.
- Для кого ця посада?
- Для людей з професійними здібностями, з біографією. Вони повинні вселити довіру всім учасникам цього ринку, в першу чергу – населенню. Це квазіринок – стан ринку природних монополій, коли ринок обмежений. Тобто у нас немає вибору. Тим не менш він регулюється спеціальним чином. Саме тому члени НКРЕ - це і є ці спеціальні арбітри, яким люди повинні повірити, що вони прийняли виважене, обґрунтоване рішення.
- Поки уряд не визнав помилковість тарифів – чим це загрожує? Що на нас чекає найближчим часом?
- Система субсидій працює у всьому світі. Але якщо ця система потрапляє в руки дилетантів, то вони не те роблять. Замість того щоб побудувати пологу криву підвищення тарифів і виведення їх на якийсь рівень, і то, про ринок я б зараз не говорив, це наш національний газ, і ми повинні визначити, за якою ціною ми цей газ самі собі готові продавати. Виходячи з реального рівня доходів нації.
- Самі собі, а не олігархам.
- Але у нас по дорозі, між нами, виявився такий собі прошарок під назвою НАК "Нафтогаз", який повинен бути давно ліквідований. І це вимога наших кредиторів, вимоги третього енергопакету, вимога здорового глузду. Якщо подивитися діаграму ціни на газ, то там близько половини займає накрутка "Нафтогазу", якому уряд доручив, монополісту, створити ринок газу. Якщо ви хочете демонополізувати ринок – доручіть його Антимонопольному комітету або спеціального органу, але не самому монополісту. Треба почекати ще десяток років, щоб менеджери"Нафтогазу" ліквідували самі себе. А у нас і півроку немає! А закінчиться це тим, що включать мізки і зрозуміють, що ця ціна захмарна, і про це президент, опосередковано, вже сказав у своєму виступі у ВР. Він сказав, що, мабуть, доведеться збільшити соціальний ліміт газу з 200 до 350 кубів. Експерти кажуть, що ліміт річний 2500 кубів - це і є об'єктивний, справедливий вихід із ситуації, який дозволить сім'ям втиснутися в цей ліміт споживання. Цей ліміт - це те, що сьогодні зможе заспокоїти ситуацію. А по суті справи, збільшення цього ліміту - це і є зниження середньозваженої ціни на газ, яке неминуче. Але в цьому бояться зізнатися Яценюк, Кобелєв і т. д., тому що мова піде про їхню повну персональну відповідальність за ту скандальну і депресивну ситуацію, в яку вони втягнули країну. Це треба було робити все рік тому.
- Чим загрожує власникам житла введення скандального закону про ліквідацію ЖЕКів?- Це окрема серйозна тема для дискусії. Зараз вона стосуватиметься кожного власника житла. В першу чергу вона стосується багатоквартирних будинків, тому що у людей, які ведуть індивідуальне господарство, полегше трохи ситуація, вони самі приймають рішення, і вони, коли будували для себе свій будинок, ментально розуміли, що вони йдуть в автономне плавання і будуть виживати самі. Небезпека не тільки у високих тарифах, небезпека в тому, що нічого не готово до підвищення цих тарифів. Перш за все, немає систем обліку. Немає лічильників. Ми не можемо порахувати, скільки нам монополіст "впарює" свого продукту. "Київенерго" "кочегарило" всю зиму по повній програмі тепло. Зима була 12 градусів тепла. А знаєте, чому вони виробляли це тепло і "впарювали" нам? Тому що вони одночасно виробляють електроенергію і одночасно виробляють тепло. Електроенергія йде в ринок за дуже дорогими цінами. Я розумію, що в цей момент не було вугілля на Трипільській ДРЕС. Вони змушені були тримати навантаження. Але це тепло нам не потрібно було в такому обсязі. Саме тому і уряд, і міністр, і мер повинні були заявити про необхідність перерахунку на тепло. Ми взяли тепло від них, яке нам не потрібно було. Воно виявилося переоціненим. Чому, коли ми почали кричати про перерахунок, відреагував регулятор, президент сказав про те, що буде перерахунок. Так вибачте, хто у нас популіст? Якщо ви не чуєте це просто в нормальних бесідах, тоді будете слухати через канали. Звикайте, панове реформатори! Перерахунок за те зайве, що ми спожили по всій Україні, особливо по Києву. Встановлення лічильників, а їх не буде в належній кількості встановлено до кінця року, тоді будьте ласкаві, перегляньте норми споживання до кінця року, щоб не складалася ситуація, коли в будинках з лічильниками платежі менші в півтора-два рази, ніж в будинках без лічильників. Ви ж просто ділите городян на дві касти. З них одна-з лічильниками - платить менше в півтора-два рази. З якого бодуна? Цього всього рік тому теж не було зроблено! Рік тому розуміли, як робити реформу. А тут претензія у мене до пана Гройсмана, який був віце-прем'єром на той момент і мером-реформатором, до пана Яценюка. Якщо б рік тому почули, почали б робити те, що пропонувалося, то зараз всі були б з лічильниками. Були б перераховані норми і приведені у відповідність - а то нам списують, як в Якутії. Був би зроблений перерахунок, провели б і затвердили процедуру захисту тарифів. Тариф не може монополістом диктуватися. Монополіст повинен захистити свій тариф на публічних професійних слуханнях, в кожному населеному пункті.
- Як поводяться наші мери сьогодні?
- У мене дуже багато претензій до місцевого самоврядування, в першу чергу до міста Києва. У Києві місцева влада завжди була в ексклюзивних умовах. Тут осідають гроші з усієї країни, і тут своя система управління. Я двома руками за децентралізацію, але так, як це робиться, приречене на провал. Децентралізація передбачає не тільки передачу туди повних повноважень, але і послаблення контролю з центру. Пішла ліквідація всіх контролюючих органів під гаслом "ринок відрегулює все". Екологічна катастрофа у Василькові не повинна бути тільки розбиранням з бізнесменом. Тут потрібно зрозуміти, чому не спрацювала державна машина попередження таких техногенних катастроф. Повинен бути контроль за державними стандартами, державними фінансами, за недопущенням техногенних катастроф, і це не повинно виключатися при децентралізації.
- Що робити з олігархами, які і стали тими монополістами, про яких ви говорите?
- У 90-х роках у нас була хаотична приватизація основних фондів, і ті, у кого були гроші, це купували. Це не були олігархи. Це були просто багаті люди. Потім за ці гроші почали купувати політиків, а потім стали купувати канали, політичні партії, посадили туди депутатів. З'явилися партії, не ідеологічні, а вождистські. І це зрощення державного управління, фінансів і політики – це і є олігархія. Тому не треба плутати просто багату людину, яка не впливає на політику, і олігарха. Олігархи, замість того щоб вкладати кошти в свої заводи, модернізувати їх, зрозуміли, що просто можна сісти на монополії: на "Нафтогаз", на теплокомуненерго, на електромережі - отримувати ренту з бюджету та з населення для своїх прибутків і захоплювати далі. І так розрослися вшир імперії, які сьогодні неліквідні. Вони не мають ніякої ринкової вартості. На гроші, які вони виймали з економіки, купували квартири в Лондоні, яхти і т. д. З точки зору ринкової економіки вони неконкурентоспроможні, і вони жили тільки на одному – їм потрібні були схеми витягування грошей з населення і з бюджету. Завдання № 1 для нашого президента – відсторонити під страхом смерті багатих "буратін" від політики. Так, як це зробив Путін. Але він робив з іншою метою.
- Вирішив залишитися один просто.
- Так. Відсунути їх від політики, дати їм якесь відступне, дати їм останній шанс стати просто багатими заможними українцями і гордо називатися інвесторами.
- Ваше запитання?
- Те, що я вам розповів – це реально?
- Я думаю, що для людей з інтелектом і для людей, які люблять свою країну, це реально. Але чи підуть на це люди, від яких дуже багато залежить – покаже близьке майбутнє.
Дуже дякую.
Немає коментарів:
Дописати коментар