«НАК «Нафтогаз» у нинішньому вигляді – це чорна діра, в якій можуть пропадати мільярди» - Олексій Кучеренко

Україна на порозі чергових підвищень тарифів на газ та опалення. Наскільки це доцільно зараз, про реструктуризацію НАК «Нафтогазу України» та роботу Мінрегіону – розповідає Міністр ЖКГ України (2007-2010 рр.) Олексій Кучеренко.

Початок нового року не приніс українцям омріяної економічної стабільності: досі залишаються невирішеними енергетичні питання, не вщухають «пристрасті» за прийнятим у ніч з 28 на 29 січня минулого року Державним бюджетом на 2015 рік. До всього, днями в Україні завершила роботу місія МВФ. Уряд запевняє, що перемовини були довгими і складними, особливо у питаннях тарифів та скорочення видатків із державної скарбниці, але пройшли успішно, і наразі очікується рішення Ради директорів МВФ щодо надання кредиту в сумі 25 млрд. дол. Однак, радіти цьому не випадає, оскільки вже зараз йде мова про чергове підвищення тарифів на газ та опалення для населення в 5-7 разів, починаючи з 1 квітня.

«Україна Комунальна» вирішила запитати у експертів, зокрема Міністра житлово-комунального господарства України (2007-2010 рр.) Олексія Кучеренка, наскільки це доцільно зараз, поговорити загалом про реструктуризацію НАК «Нафтогазу України» та галузь житлово-комунального господарства.

- Україна націлилася на реформування газового сектору. Одним з кроків є впровадження ринкового ціноутворення та створення конкурентного оптового ринку газу. У НАК «Нафтогаз України» вже говорять про підвищення тарифів на «блакитне» паливо для населення у 5-7 разів, переведення підприємств теплокомуненерго на систему передоплати та так званий «вільний» ринок газу. Ваше ставлення до такої перспективи?

По-перше, перед тим, як говорити про якісь «ринкові» ціни на газ, чи підвищення цін на газ для населення, потрібно цей ринок газу створити. На сьогодні ринку не існує. Створюючи ринок потрібно, у першу чергу, мати розуміння, як він буде регулюватись. Створити відповідний регулятор, оскільки це ринок монопольний, і зробити ще низку першочергових речей, котрі не були зроблені. Закону про оптовий ринок газу зараз немає. Більше того, наразі Міжнародний валютний фонд змусив переписати той закон, який був підготовлений у надрах НАК «Нафтогазу України». Хочу наголосити, що не може сам суб’єкт господарювання для себе готувати закони. Тож, про яку ринкову ціну наразі можна говорити без ринку? Створіть ринок – потім піднімайте ціни. Точніше ринок сам відрегулює ціну.

Друге, передоплата для теплокомуненерго – це якась «хотілка». Нехай у НАК «Нафтогазі» розкажуть звідки теплокомуненерго мають взяти цю передоплату. Нехай вийдуть до населення і скажуть, що вони (населення – ред.) повинні наперед заплатити за тепло, за ще ненадану послугу, а теплокомуненерго має розплатитися за газ. Що вони почують у відповідь, самі знаєте.

Мені здається, що основною проблемою у цій ситуації є те, що у країні немає дієздатного регулятора. НКРЕКП не виконує, на жаль, цих функцій. І за таких обставин монополісти намагаються самі під себе писати закони та підганяти ситуацію. Це недієво. А головне, чого не можуть зрозуміти чергові менеджери НАК «Нафтогазу», це те, що на кінці цього ланцюга «тепло», яке так і не набуло ознак товару. Є не дуже зрозуміла послуга централізованого опалення, без обліку, без можливості регулювання її споживання, без реальних механізмів суттєвого зменшення або переходу на альтернативу. Я б поки що назвав цю послугу «соціальною». Мова йде, безумовно, виключно про стосунки теплокомуненерго.

- Наскільки тоді є прозорим наразі формування тарифів та ефективною система субсидіювання населення за таких умов?

На сьогодні вони усі непрозорі і саме тому, що регулятор не зробив їх такими. Немає процедури доступу до всіх первинних документів в тарифах природних монополій і первинних ринках. Все законспіровано. І це створює атмосферу тотальної недовіри до тарифів.

Що стосується системи субсидіювання населення. Прем’єр-міністр лише нещодавно заявив, що через кілька тижнів він презентує нову, більш досконалу систему субсидіювання, тому що ті субсидії, які пропонували брати за нинішньою системою практично ніхто не зміг отримати. Тобто начебто усе робиться, але ніхто до кінця не розуміє, яким буде результат.

Як на мене, сьогодні є дві найголовніші проблеми. Перше, це те, що люди вимушені проїдати свій маленький «основний капітал» на оплату послуг ЖКГ, а друге, це те, що ніхто не дав відповіді на питання: якщо люди без субсидій не зможуть заплатити за тепло та воду, то звідки у них візьмуться гроші на термомодернізацію і капітальний ремонт, і що ми будемо робити з тими, у кого ці кошти не знайдуться.

- Вже довгий час ведуться розмови щодо реструктуризації НАК «Нафтогазу» та модернізації української ГТС, однак досі суттєвих зрушень у цьому напрямку мало. Наскільки це взагалі реально?

Я думаю, що питання реформування НАК «Нафтогазу» політично принципово вирішене. Це питання давно вже стоїть на порядку дня і як ключова умова, адже наші кредитори розуміють, що НАК «Нафтогаз» у нинішньому вигляді – це чорна діра, в якій можуть мільярди пропадати без вітання, без прощання. Напрям реформування зрозумілий – у відповідності з третім енергопакетом, розділення за видами діяльності. Інше питання, чому це не робиться, не можу зрозуміти. Ми втратили рік. Чому не можна було цю процедуру готувати починаючи з березня минулого року? Я не знаю, чому втрачено стільки час на порожні декларації.

Щодо модернізації ГТС - перш за все, потрібно пройти реструктуризацію, а потім шукати інвесторів. Так, я цілком гадаю, можна знаходити інвестора, але знову ж – інвестор не піде у мутну непрозору систему. Інвестиції потрібні, але для цього потрібні реформи. Все обговорене – переговорене. Тут вже лише робити потрібно.

- Ви були довгий час Міністром із питань житлово-комунального господарства України. Як на Вашу думку, до чого наразі йде українське ЖКГ? Як Ви оцінюєте нову політику Мінрегіону, зокрема у частині припинення відкритих діалогів із громадськістю? Чим це може бути зумовлено?

Стан зрозуміло, що не покращується. Особливо наразі всіх тривожить ріст кредиторської заборгованості. Але найстрашніше інше. Я особисто, наприклад, не розумію, що зараз відбувається з українським житлово-комунальним господарством. Я не розумію, які орієнтири у Міністерства, чи взагалі є вони. Я не розумію, чи є хоч якийсь комплексний план та стратегія виходу з кризи в ЖКГ.

Як на мене, то основна помилка двох постмайданівських Міністрів полягає в тому, що не було зроблено професійного, деполітизованого аудиту виконання Програми реформування ЖКГ на 2010-2014 роки. Його просто необхідно зробити. Перед тим, як рухатися далі, потрібно проаналізувати, що зроблено в тій Програмі, а що ні. Вона як закон була прийнята ще у далекому 2009 році, беруся стверджувати, що значна частина її положень актуальна й сьогодні, її просто відверто і примітивно проігнорували.

Щодо відкритості, то скажу відверто і жорстко - мені не зрозумілі принципи і методи формування так званих громадських рад при Мінрегіоні та Агентстві по енергозбереженню. Як на мене, то створилися вони явно не для дискусій. Хотів би помилитися (усміхається – ред.).

Але головне, що я б порадив нинішньому Міністру - усвідомити те, що за 5 років Міністерство, за своєю суттю, знаходиться в достатньо розібраному стані, регіональні десанти кожного нового Міністра практично повністю знищили інституційну пам'ять і фаховий рівень спеціалістів. Міністерство, на жаль, не є сьогодні, м’яко кажучи, «гарніром інтелектуальної думки».

Якщо хоча б з цього виходити і налагодити нормальний діалог з різними експертними групами, можна починати щось робити, але ще раз наголошую, що перше з чого потрібно починати - з повного аналізу провалу реформування галузі.

Спілкувалися Катерина Ляшевська