Я не хочу платити за утримання не своєї теріторії

Я суджуся з керуючою компанією за прибудинкову теріторію. 

Я не хочу платити за утримання не своєї теріторії.

Якщо місто хоче попросити мене утримувати цю теріторію - це має бути предметом нашого з ним договору.

Саме з такою метою я вносив правки а Закон про ЖКП і тому чудово розумію що я роблю - я суджуся на базі своїх правок в своїх інтересах і в інтересах всіх Киян (і не тільки Киян)

Після своєї перемоги я обовʼязково допоможу всім бажаючим зробити те ж саме - це є частиною мого стратегічного плану по приведенню системи стосунків між споживачами та «комунальниками» до правильного стану, де головним стане споживач-власник.

Тим хто хоче навести якісь «аргументи» проти цього ПЛАНУ одразу кажу - не витрачайте час, ваші «аргументи» мене не цікавлять в принципі!

Особливо якщо ви знаходитеся в активі якихось угрупувань, які паразитують навколо КМДА чи РДА з метою заробітку чи захисту якихось лобістських та тіньових схем.
Я не воюю з двірниками та слюсарями - я разом з вами хочу примусити керуючі компанії дуже ретельно ставитися до наших платежів і звітувати нам про кожну витрачену гривню!

Ключові поняття для обговорення багатоквартирного будинку як особливого об’єкта цивільних прав

1. Кондомініум як особливий об’єкт цивільних прав

Багатоквартирний будинок — це єдиний майновий комплекс, який має специфічний правовий режим:

• квартира → об’єкт приватної власності

• допоміжні приміщення і конструкції → об’єкт спільної власності

Тобто:

квартира + частка у спільному майні = єдиний правовий об’єкт.

2. Подвійна структура об’єкта

У кондомініумі існують два рівні:

1. індивідуальна власність (квартира)

2. спільна власність (конструкції, мережі, сходи, підвали, дах тощо)

Це ключова відмінність кондомініуму від інших форм житлової нерухомості.

Юридичні форми спільної власності на багатоквартирні будинки у різних країнах

В статті наведено стислий огляд основних юридичних форм спільної власності на багатоквартирні будинки в різних країнах. У різних правових системах ця проблема вирішена по-різному: десь власність належить співвласникам напряму, а десь — через юридичну особу (компанію чи кооператив).

1. Класичний кондомініум (індивідуальна власність + спільне майно)

Найпоширеніша модель у світі.

Суть:

• квартира є приватною власністю;

• конструкції будинку та земля — спільна власність усіх власників квартир;

• співвласники створюють асоціацію для управління будинком.

Де застосовується

• 🇺🇸 США — condominium

• 🇨🇦 Канада — condominium

• 🇫🇷 Франція — copropriété

• 🇮🇹 Італія — condominio

• 🇪🇸 Іспанія — propiedad horizontal

• 🇭🇷 Хорватія — etažno vlasništvo

• 🇧🇪 Бельгія

• 🇳🇱 Нідерланди

У США ця модель була юридично закріплена після ухвалення Housing Act of 1961, що дозволив іпотечне кредитування кондомініумів.

Чому Кодекс Наполеона називають “зародком” кондомініуму

У Кодексі Наполеона є норма, яку юристи часто називають першим законодавчим “зародком” кондомініуму. Але важливо розуміти: повноцінного інституту кондомініуму там ще не було — була лише одна коротка стаття.

1. Що саме говорив Кодекс 1804 року

Ключова норма — стаття 664. Вона прямо допускала ситуацію, коли різні поверхи будинку належать різним власникам.

Суть норми:

• якщо різні поверхи будинку належать різним власникам,

• і в їхніх договорах не прописано правила ремонту,

то діє такий порядок:

• несучі стіни та дах ремонтуються усіма співвласниками пропорційно вартості їхнього поверху;

• підлога свого поверху утримується власником цього поверху;

• сходи утримуються послідовно власниками поверхів (кожен відповідає за частину, що веде до його поверху).

Тобто кодекс фактично визнавав “вертикальний поділ власності” в одному будинку.