Чи можуть з 1 травня нарахувати пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг?

Сьогодні, 1 травня 2019 року, вводиться в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 2189-VIII від 09.11.2017).


Про це повідомляє Спілка власників житла України.

Деякі з його норм набрали чинність раніше — з 10.06.2018.
Наразі одним з найпопулярніших питань є нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, впроваджене “новим” законом.
Звертаємо увагу, що Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіоном) було опубліковане роз’яснення стосовно порядку та можливості такого нарахування.
Як зазначило міністерство, введення в дію Закону України № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі — Закон), яким передбачена пеня за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, не є підставою для автоматичного нарахування споживачам пені з 1 травня 2019 року.
Згідно із статтею 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Варто звернути увагу, що пунктом 4 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто, не пізніш як 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов’язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг — укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов’язковим для виконання всіма співвласниками.
Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15  Закону.
Згідно з частиною третьою статті 12 Закону, істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є:

1. перелік послуг;
2. вимоги до якості послуг;
3. права і обов’язки сторін;
4. відповідальність сторін за порушення договору;
5. ціна послуги;
6. порядок оплати послуги;
7. порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги;
8. строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.

Статтею 26 Закону передбачено відповідальність за неналежне виконання договору.
Так, частиною першою статті 26 Закону встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Враховуючи зазначене, нарахування пені у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги може здійснюватися після 1 травня 2019 року виходячи з умов договорів, укладених відповідно до вимог статтей 13-15  Закону.
При цьому пеня за несвоєчасне здійснення платежів за комунальні послуги може нараховуватися на ту суму заборгованості, що утвориться з моменту укладення відповідного договору про надання комунальних послуг.
Отже, у Мінрегіоні підсумували, що пеня за послугу з управління багатоквартирним будинком може нараховуватись з моменту укладення договору про надання цієї послуги, але не раніше 01.05.2019.

Коментар СВЖУ

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Норма Закону, що набрала чинність передбачає, що «споживач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.»
Таким чином, дана норма обмежує максимальний розмір пені, а не визначає її конкретне, обов’язкове для застосування значення у 0,1%.
Крім цього, слід зауважити, що згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як було зазначено колегією суддів Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у справі № 6-1138цс15, аналіз норм Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
Нагадаємо, Цивільним кодексом України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Посилання

1. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 2189-VIII від 09.11.2017);
2. «Щодо нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги» (02.04.2019, офіційний сайт Мінрегіону);
3. Цивільний кодекс України (№ 435-IV від 16.01.2003).