Жовтневий районний суд Кривого Рогу Дніпропетровської області зобов’язав публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» встановити за власний рахунок індивідуальні лічильники для споживачів, що заявляли про таку потребу ще в середині 2017 року.
Про це свідчить рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 2 квітня 2019 року у справі № 212/4750/17.
Дванадцятеро криворожан звернулись у суд із позовом, у якому просили визнати за ними право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз».
Позивачами виступили мешканці багатоквартирного будинку, яким «Криворіжгаз» відмовив у встановленні індивідуальних лічильників. У червні 2017 року облгаз листами повідомив заявників, що витрат на встановлення лічильників для кожної квартири будинку по вулиці Електрозаводській «не передбачено».
Представник позивачів пояснив суду, що з 2011 по 2017 рік «Криворіжгаз» отримав з населення 8 млн доларів на встановлення індивідуальних лічильників газу (210 млн грн). У період з 2011 року облгаз мав встановити лічильники 244 тис. абонентів за рахунок перерахованих йому коштів (860 грн на кожного абонента). Позаяк, за даними АМКУ, вартість одного лічильника станом на 2016 рік складала 834 грн, то «населення сплатило 103% вартості лічильника газу». А отже мало отримати їх безкоштовно.
У «Криворіжгазі» пояснили, що відповідно до законодавства мали провести безкоштовно лише роботи зі встановлення лічильників, але не покривати вартість їх придбання.
Суд зі свого боку нагадав, що у структурі тарифу на газ витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн. А відповідно до Закону «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», облгаз зобов’язаний надавати послуги, оплачені споживачами, включно із оплатою вартості самих лічильників.
Крім цього, суд встановив, що пропозиція ПАТ «Криворіжгаз» щодо врегулювання відносин із встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладання відповідного договору є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»:
| Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.Згідно з положеннями ст.6 вказаного Закону та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов’язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) – до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі – до 01 січня 2018 року (відповідно до абз.4 пп.«а» п.2 ч.1 ст.6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21.12.2017 «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», – тільки для приготування їжі – до 01.01.2021).
Судом встановлено, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору розподілу природного газу, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.
Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору, ПАТ «Криворіжгаз» взяло на себе зобов’язання постачати природний газ споживачам в необхідних об’ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов’язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №150 від 28.12.2011 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.
Згідно з додатком №1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн., а згідно з додатком №1 до постанови №1625 від 27.09.2016, у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.
Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, тому, на думку суду, відповідач зобов’язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до ч.1ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі.
Зважаючи на те, що позивачі виконували обов’язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, частково такі роботи відповідачем було здійснено, суд вважає, що вимоги ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ці вимоги зобов’язують відповідача забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі.
Отже, за змістом статті 6 Закону України«Про забезпечення комерційного облікуприродного газу» вбачається обов’язок встановлення відповідними суб’єктами господарювання – газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов’язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.
Відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.
Таким чином, суд приходить до висновку, що задоволення вимог позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить оплату кожним з них саме того об’єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.
Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд вважає за необхідне керуватися частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Саме на відповідача покладений обов’язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов’язку на споживачів є неправомірним. Разом з тим, як установив суд, відповідач не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету.
Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, зробленим Палатою Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц від 04.07.2018.
Отже, на підставі наведеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів щодо визнання за кожним з них права на забезпечення індивідуальними, безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» є обґрунтованими, а пропозиція ПАТ «Криворіжгаз» щодо врегулювання відносин із встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладання відповідного договору є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Разом з тим, позовні вимоги позивачів щодо зобов’язання ПАТ «Криворіжгаз», за свій рахунок здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників, із зазначенням терміну, до якого вказані газові лічильники відповідач має встановити, підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, суд приходить до висновку, що відповідач зобов’язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України«Про забезпечення комерційного облікуприродного газу» забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, – до 01 січня 2021 року, оскільки на момент ухвалення рішення по даній справі відбулась зміна терміну встановлення таких лічильників для вказаної категорії осіб.
Отже, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивачів, визнанням, за кожним з них, права на забезпечення індивідуальними лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» та зобов’язанням ПАТ «Криворіжгаз», за свій рахунок, в строк до 01 січня 2021 року, здійснити встановлення в квартирах позивачів індивідуальних газових лічильників.
Позивачі, відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», звільнені від сплати судового збору при зверненні з даним позовом[…].
На підставі викладеного, […] суд вирішив:
|
Нагадаємо, Антимонопольний комітет України оштрафував «Сумигаз» за зловживання монопольним становищем і зобов’язав компанію компенсувати споживачам їх витрати на ремонт і заміну лічильників.
Немає коментарів:
Дописати коментар